У Національному університеті оборони України вже запроваджено перший етап дистанційного навчання

Про особливості інтеграції військових вишів до європейського освітнього простору, запровадження стандартів НАТО і Європи у царині розширення доступу до освіти й досягнення відповідності її якості світовим вимогам розповідає заступник начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (НУОУ) із навчальної роботи генерал-майор Сергій Салкуцан.

— Сергію Миколайовичу, в сфері практичної організації вищої військової освіти ви обіймаєте одну з ключових посад у Збройних Силах України. На вашу думку, наскільки ми просунулись у питанні впровадження світових стандартів у підготовці наших військових фахівців?

— Питання масштабне, тому, відповідаючи на нього, спиратимуся на досвід нашого університету. Зазначу, що ми перебуваємо в постійній взаємодії з закордонними партнерами. Уже досягнуто чимало, однак є й проблемні питання. Отож зараз набуває актуальності розмова про трансформацію системи вищої військової освіти. Є певні пропозиції, надані Міністру оборони України, якраз із огляду на досвід країн НАТО. Із цією метою ми докладно вивчали досвід Литви й Естонії. Зокрема на часі дискусія про рівні підготовки магістра у військовій сфері.

Йдеться про те, скільки рівнів магістра передбачається у країнах НАТО і як це організувати в Україні?

Почну з прикладу. Наш колега, заступник начальника Школи НАТО в Оберамергау (Німеччина) полковник Браян Хілл, має три ступені магістра. Всі вони здобуті у військовій царині (перший пов’язаний із фізичною підготовкою — університет Колорадо; другий — національна безпека — командно- штабний коледж ВМС США; третій — військово повітряний коледж у Максвелі, Алабама).

У військовій освіті наразі точаться дискусії про те, чи має право офіцер здобути другий ступінь магістра за рахунок держави? Нині така можливість офіцеру надається, хоча законодавством це не передбачено.

Під час зустрічі з представниками Великобританії, США та Німеччини в рамках щорічного Міжнародного тижня НАТО, який проводився в НУОУ у квітні, ми ставили це питання. Відповіді були різні. Зокрема американець зазначив, що у США до цього ставляться дуже просто. Офіцер завжди отримує перевагу, коли призначається на посаду, якщо він закінчив більше навчальних закладів. При цьому офіційних вимог щодо «двічі магістра» чи «кандидата філософії» немає, але послідовно працює неписане правило переваги. Водночас доступ до освіти відкритий для всіх. У США її можна отримати, навіть не виїжджаючи у навчальний заклад, дистанційно.

Британець сказав, що у них також тривалий час точилися суперечки щодо кількості рівнів магістра. Вирішили надати право здобути освіту рівня магістра один раз через централізовану систему. Для цього було введено дворічний оперативний курс в Академії оборонних наук Великобританії.

У Німеччині взагалі немає посад, які передбачають наявність освітнього рівня «магістр». Це класичний зразок європейської професійної військової освіти. У ній менше освіти і більше підготовки. Вона комбінована, але також передбачає потужну інтелектуалізацію офіцера.

На жаль, часто-густо в нас допускається спрощений підхід до аналізу іноземних систем, тоді як у Європі вони абсолютно різні, зі своїми національними особливостями. Говорити про певний європейський стандарт дуже важко.

Головним на Заході є те, що військова освіта, імплементована у загальнодержавну, а обсяг навчального часу відповідає вимогам Болонського процесу (навіть якщо це не освіта, а підготовка). Ми також ідемо до того, що військова освіта — це специфічна галузь, хоча вона й імплементована у загальнодержавну систему. Диплом, який ми видаємо нашому випускнику, абсолютно зрозумілий у будь-якій країні світу. В його основу покладено європейський кредит (1 кредит — 30 навчальних годин). У нас, як і скрізь у світі, магістр виконує програму в обсязі 120 кредитів, тож у цих питаннях ми відповідаємо європейським стандартам. А ось що стосується власне технологій, доступності освіти, то тут іще є над чим працювати.

— Яку позицію відстоює НУОУ щодо рівнів магістра? Поясніть, чи збігаються рівні освіти, нині прийняті в Україні, з військовими?

— У нас затверджено такі загальнодержавні освітні рівні: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії та доктор наук. Це повністю відповідає світовій системі. Наприклад, кандидата наук зараз правильно називати доктор філософії.

Програма підготовки кожного з цих рівнів так само враховує вимоги Болонського процесу. Але з огляду на те, що в системі вищої військової освіти, крім отримання власне академічного рівня, офіцер здобуває ще й певний рівень військової освіти (на сьогоднішній день їх три: вища військово-спеціальна тактична освіта; вища військова оперативно-тактична освіта; вища військова оперативно-стратегічна освіта), то до кожного з них прирівняно відповідний рівень цивільної освіти. Але не кожен може бути доктором філософії, тому в нас оперативному та стратегічному рівням відповідає рівень цивільного магістра. Через це зараз і постало питання, чи може офіцер отримувати його двічі. Ми стверджуємо, що може. Це в інтересах держави, бо розвиває загальний інтелектуальний потенціал армії, підвищує мотивацію до служби та врешті-решт підтримує власну військову освіту. І в цьому напрямку вже зроблено перші практичні кроки.

— Що саме ви маєте на увазі?

— Ми започатковуємо дистанційне навчання. Його елементи: дистанційне тестування, надсилання та перевірка контрольних робіт, надання доступу до електронних бібліотек (запроваджено вперше саме цьогоріч). А це вже сучасні технології. Щоправда, поки що у вигляді пілотних проектів, пов’язаних із тестуванням вступників та аналізом вад і переваг самої системи. Погляди у всіх різні, й дехто на ці нововведення дивиться досить скептично. Зауважують щодо необхідності належного рівня контролю за офіцером, який виконує завдання. Моя ж позиція така: потрібно змінювати ставлення самого офіцера, який іде вчитися в університет, тому що саме він зацікавлений у здобутті знань. Водночас налагодження системи ефективного контролю — це питання часу.

— Знаю, що Києво-Могилянська академія нещодавно закупила професійну систему «Антиплагіат»…

— Так, «Антиплагіат» та інше програмне забезпечення дуже ефективне. Разом із тим під час вступу до військових вишів ми не виключали проведення й, так би мовити, очної фази. Тестування розділено на дві частини. Перша — дистанційна (тест більш простий, по відкритій тематиці). Це дало змогу перевірити, наскільки наші офіцери готові використовувати комп’ютерні технології, а ще — наскільки сама система спроможна витримувати навантаження.

Друга фаза — збір вступників на оперативно-тактичний рівень (ОТР) у навчальному центрі, а здобувачів оперативно-стратегічного рівня (ОСР) — у НУОУ. Їм пропонують екзамени в очній формі. У нас буде можливість порівняти результати. Наприклад, іноземна мова здається дистанційно й очно.

Отже, ми матимемо рейтинг, який формуватиметься з балів, що наберуть кандидати. Ті, хто знехтував дистанційним тестуванням (я не враховую об’єктивні причини), не наберуть необхідної кількості балів. Іще ми проводимо психологічне обстеження — також повністю за допомогою дистанційних технологій: на придатність до навчання, ідентифікацію ризиків, суму кваліфікаційних критеріїв... Це тривалий тригодинний тест. Таким чином у нас формується певне уявлення про вступника.

— Ці нововведення реалізуються тільки у НУОУ, чи й в інших військових вишах?

— Ось тут я не можу не сказати про те, що сама система дистанційного навчання не настільки цінна, як інший аспект. В НУОУ створено Центр дистанційного навчання, який є головним у цій галузі для Збройних Сил загалом. Його платформа передбачає розміщення на ній ресурсів усіх військових вишів. Це матеріали дистанційного навчання, лекції з навчальних дисциплін для слухачів-заочників тощо. Сервер знаходиться у відповідному управлінні Генерального штабу ЗCУ, фахівці якого здійснюють його адміністрування, а сайт розміщено на офіційному порталі МОУ. На НУОУ покладено функції опрацювання матеріалів, починаючи від положення та концепції про дистанційне навчання і закінчуючи формуванням електронних бібліотек за напрямками. На мою думку, головне — це саме поява центру, його подальше зростання.

— Як далеко ви просунулись у практичній площині щодо забезпечення дистанційного навчання?

— Центр НУОУ створено в січні 2017 року. Запровадження системи розпочалося вже у листопаді-грудні, тобто менше ніж за рік. Важко це чи легко, гадаю, казати зайве. Звичайно, важко. Однак усе сприймається, як належить, адже робота дуже необхідна.

— Я ознайомився з умовами вступу на сайті НУОУ. Там усе доволі непросто…

— Так, до нас навіть зверталися вступники за розтлумаченнями. Для спрощення ми провели додаткові збори з кандидатами на навчання, що також було вперше. Відпрацювали відповідні методичні рекомендації й розіслали замовникам. Вступники пройшли пробне тестування, зокрема на оперативно-стратегічний рівень, — в університеті, безпосередньо в Центрі дистанційного навчання.

— Наскільки, на вашу думку, об’єктивне це оцінювання?

— Абсолютно об’єктивне, тому що воно не передбачає контакт з людиною. Ви поставили навпроти ймовірно правильних (на вашу думку) відповідей галочки і по закінченні тесту маєте певну кількість балів. Багато хто вважав, що це профанація, що це легко, бо, мовляв, є ймовірність просто вгадати. Однак після спроби попрацювати з системою з’ясувалося, що далеко не все так просто. Я особисто проходив це випробування з тих дисциплін, які знаю або викладав, і, зізнаюсь: без попередньої підготовки іноді важко набрати не те що на «добре», але й на «задовільно». До речі, керівники структурних підрозділів НУОУ, які виявили бажання перевірити систему, такої ж думки.

Чому це не «угадайка»? Є певні можливості системи, які зводять вгадування нанівець. Зокрема з 200 наявних запитань програма методом випадкового вибору спроможна сформувати завдання з унікальними запитаннями.

— Хто розробник цієї системи?

— MOODLE, яку ми використовуємо, розроблено європейцями. Аналог, сертифікований НАТО — ILIAS. Перевагу надали першій системі, тому що на той момент уже було виконано переклад інтерфейсу MOODLE на українську мову. На сьогодні ми маємо останню, найсучаснішу її версію.

— У яких іще військових вишах створено центри дистанційного навчання?

— В усіх. Щоправда, це не центри, як у нас, а, можливо, відділи, підрозділи… Інша справа, що кожен працює за своїм напрямком. Загалом система дасть результат тоді, коли інформаційні ресурси буде зібрано на одній платформі. Так користувач отримає доступ до широкої тематики питань. Кожен колись працював із електронними базами даних як допоміжними у навчальному процесі. Але тут головне те, що солдат, сержант, офіцер зможе, отримавши логін і пароль, дистанційно проходити певний навчальний курс удома. На сьогодні питання відкритої тематики вирішено: є курси євроатлантичної інтеграції, лідерства, стратегічних комунікацій; дуже широкий вибір військової періодики, а також фахових видань уже до послуг слухачів. Наступний крок — організація доступу до закритого контенту.

— Якою мірою у вас розвинуто електронні бібліотеки, адже саме вони є основою дистанційного навчання?

— Давайте подивимося, що у нас є (вмикає комп’ютер). На жаль, іще багато офіцерів навчаються по-старому: книжкові бібліотеки, підручники… Однак книжка — це чималі кошти, а ще черги, втрата часу... Забезпечити абсолютно всі потреби дуже важко. Перевага надається підручникам із обмеженим допуском, тому що так надійніше організовувати контроль. Але все, що належить до відкритої тематики, будь ласка, є в електронному вигляді.

І тут не тільки тексти, але й мультимедіа, звукові файли, відео. Можливості поновлення інформації, подання нових видань — просто блискавичні. Як тільки підручник затверджено, у той же день він на сайті! Так що ним можна скористатись із планшета, з ПК, зі смартфона…

Попри все це, я спостерігаю певного роду недовіру з боку окремих офіцерів до електронних баз. У той же час багато слухачів цими базами вже успішно користуються. І тут інколи ми вже не встигаємо (посміхається). Деякі слухачі хочуть більшого, а ми подекуди відстаємо й не в змозі задовольнити їхні запити.

— На якому етапі зараз процес вступу в НУОУ?

— Нині всі вступники пройшли збори, які організовували замовники. Нам надійшли списки відібраних кандидатів на навчання. За цими реєстрами Центр дистанційного навчання надіслав кожному логін і пароль. Із 14 до 24 травня тривало дистанційне тестування. Згодом було проведено йо- го аналіз, результати якого передано начальнику університету для прийняття рішення. Відповідно стало зрозуміло, що не всі кандидати із тих, хто зареєструвався, встигли пройти тестування. Отож ми продовжили онлайн-доступ іще на тиждень і тепер підводимо остаточні підсумки й аналізуємо роботу системи. Попередні результати позитивні.

— Яку партнерську допомогу у впровадженні дистанційного навчання ви отримуєте?

— Зараз вона полягає у підготовці персоналу Центру дистанційного навчання НУОУ з оволодіння компонентами та специфічними ефектами системи MOODLE. Освоюємо програмне забезпечення для створення мультимедійних курсів, інфографіки тощо. Усе це — заради підняття рівня освіти й надання ширшого доступу до неї.

— Дякую за розмову.

З матеріалом статті можна ознайомитися за посилання газети “НАРОДНА АРМІЯ” сторінка 6.